Жити із батьками у повній та благополучній сім’ї – природна потреба маленької людини. Тому місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а якщо їй вже виповнилося 10 років, то вона має право брати повноцінну участю у переговорах з приводу цього. Однак, життя вносить корективи в таку ідилію і досить часто ці зміни, на жаль, мають негативні наслідки. І якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Трапляються й такі складні життєві ситуації, коли мати та батько малолітньої дитини, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них вона буде проживати. Тоді такий спір має вирішувати орган опіки та піклування або суд. При цьому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що є важливими в даній ситуації. Адже не можна передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, поводиться аморально, чим може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо ж орган опіки та піклування або суд визнають, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу бабусі, дідуся або інших родичів, дитина може бути передана комусь із них. Якщо ж такої можливості немає, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.