Згідно чинного законодавства України особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі у разі якщо вони їй відомі. Якщо ж річ знайдена у приміщенні або транспортному засобі, її потрібно передати представнику володільця цього приміщення чи транспортного засобу (водію, адміністратору кав’ярні тощо).
У разі якщо власник загубленої речі, або місце його перебування невідомі, особа, яка її знайшла, зобов’язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській, районній, обласній раді).
Також особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. Якщо знайдена річ є такою, що швидко псується, або витрати на зберігання якої є непропорційно великими порівняно з її вартістю, вона може бути продана особою, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню власнику даної речі.
Існує відповідальність за втрату або пошкодження знайденої речі особою, що знайшла її. Така відповідальність наступає за наявності умислу чи грубої необережності особи, що знайшла річ. Вона полягає у відшкодуванні шкоди, розмір якої не може перевищувати вартості знайденої речі. Відшкодування інших збитків особи, що мала право вимагати повернення загубленої речі, законодавством не передбачено. Протизаконне привласнення знахідки зазвичай тягне лише цивільно-правову відповідальність. Кримінальна відповідальність встановлена за привласнення лише такого знайденого майна, що має особливу історичну, наукову, художню або культурну цінність (ст. 193 Кримінального кодексу України).
Також особа, яка знайшла загублену річ, може набути право власності на неї, однак лише після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування, якщо:
1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі;
2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про свої права на річ особі, яка її знайшла, Національній поліції або органові місцевого самоврядування.
У разі якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.
Спеціальні правила встановлені на випадки, якщо знахідкою є транспортні засоби. Особливість такої ситуації полягає в тому, що вони передаються на зберігання Національній поліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації.
Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, Національна поліція має право продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб.
Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).
Також особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі. В разі якщо власник публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки. Однак право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.